Науково-методичний супровід навчально-виховної роботи закладу



            

Методична робота

Інноваційні підходи до організації методичної роботи в позашкільному навчальному закладі — важлива передумова зростання педагогічної майстерності педагога та соціально активної, творчої особистості вихованця.
 Cьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої — формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення.
 В умовах модернізації освітньої галузі Міністерством освіти і науки України визначені нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління
 Орієнтиром у розвитку позашкільних навчальних закладів України на сучасному етапі є Державна цільова програма розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року, якою передбачено заходи щодо створення умов для доступності учнівської молоді до якісної позашкільної освіти, підвищення рівня навчального, навчально-методичного забезпечення, упорядкування та розвиток матеріально-технічної бази, організація підготовки та перепідготовки педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів.
 Стратегічні завдання та напрямки реформування позашкільної освіти, удосконалення діяльності позашкільних навчальних закладів в свою чергу вимагають відпрацювання нових підходів до підвищення кваліфікації педагогів, що є головним завданням методичної роботи. Адже успіх інноваційних реформ, в першу чергу, залежить від педагога, його творчого потенціалу, готовності до безперервної освіти, гнучкого соціально-педагогічного мислення.
 Методична робота в позашкільному навчальному закладі — це складова навчально-виховного процесу, спрямована на підвищення професійної компетентності педагогів і , як наслідок, ефективності всього освітнього процесу закладу. Отже, у позашкільному навчальному закладі методична робота повинна забезпечити підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, розвивати творчий потенціал сучасного педагога-позашкільника, вдосконалювати його методичну культуру.


Сутність науково-методичної діяльності в позашкільному навчальному закладі полягає в системному підході до підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, що забезпечує нерозривну єдність мети і завдань, змісту, форм і методів навчання та виховання дітей. Запорукою успіху є конкретна постановка мети і завдань методичної роботи, зорієнтованої на кінцеві результати.
Тож головними завданнями і напрямами методичної роботи в закладі є:
  • формування у педагогів інноваційного стилю мислення, готовності до реалізації новітніх підходів у діяльності;
  • вироблення свідомого ставлення до необхідності оновлення змісту і форм навчально-виховної роботи;
  • створення умов для функціонування системи методичної роботи;
  • апробація та впровадження новітніх освітніх технологій та системи роботи;
  • посилення мотивації удосконалення педагогічного хисту;
  • стимулювання творчих пошуків педагогічних працівників;
  • пропаганда педагогічного досвіду творчих педагогів;
  • підвищення рівня професійної майстерності педагогів.
 Щоб зробити методичну роботу цікавою й корисною, значну увагу приділяю діагностуванню педагогів, яке проводиться на початку й наприкінці навчального року. Діагностування передбачає визначення рівня професійних знань та умінь педагогів, їх методичної підготовки, виявлення труднощів під час організації методичної роботи та готовність педагогічного колективу до впровадження новітніх освітніх технологій. Завдяки діагностуванню маю можливість порівняти успіхи й невдачі кожного педагога протягом року, виділити питання, на які слід звертати увагу при плануванні методичної роботи на наступний рік.
 Особливе значення при плануванні методичної роботи надається вивченню не лише результатів навчання й виховання, а й усебічному оцінюванню особистісних рис і професійних умінь педагога. Виходячи з цього, методичну роботу будую на основі діагностики.
 План методичної роботи складається на поточний навчальний рік і спрямовується на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки педагогічних працівників закладу. У ньому відображається також результативність і наслідки методичної роботи за попередній навчальний рік, зокрема, стан виконання навчальних програм, рівень і якість навчальних досягнень вихованців.
 Методична робота планується також відповідно до науково-методичної проблеми закладу «Впровадження педагогіки життєтворчості в навчально виховний процес».

Основні етапи роботи над вивченням проблемного питання:
1. Діагностичний.
 Виявлення проблеми, обґрунтування її актуальності через аналіз стану навчально-виховного процесу, труднощів педагогів в опануванні сучасними технологіями навчання.
 2. Теоретичне дослідження проблеми.
 Накопичення теоретичного матеріалу через участь педагогів в педагогічних радах, оперативних нарадах, семінарах, самоосвітню діяльність.
3. Практичне дослідження проблеми.
 Удосконалення освітнього процесу, формування перспективного педагогічного досвіду у рамках закладу відбувається через відкриті гурткові заняття та масові заходи, взаємовідвідування занять, педагогічні читання, захист проектів педагогів.
4. Систематизація накопиченого матеріалу.
 Систематизація накопиченого матеріалу відбувається через виставки творчих доробок педагогів, творчі звіти, аналіз педагогічного досвіду роботи, відкриті гурткові заняття та масові заходи.
 Кожен позашкільний навчальний заклад створює власну систему методичної роботи, орієнтуючись як на наукові дослідження, так і на досвід колег, на їх запити та інтереси. Шляхом експериментів, випробувань, відстеження ефективності методичних заходів в закладі склалася певна система методичної роботи, що сприяло змінам у підходах до організації роботи з педагогічними кадрами.
 В основу організації методичної роботи закладу покладено діяльнісний підхід до реалізації співвідношення традиційних і нових прийомів, методів роботи, які позитивно впливають на формування фахової майстерності педагогів, забезпечуючи належний рівень реалізації основних завдань навчально-виховного процесу.
 Як цілісна динамічна система методична робота закладу складається з двох підструктур: навчально-методичної і науково-дослідницької, які тісно взаємопов’язані та взаємообумовлені.
 Навчально-методична підструктура спрямована на підвищення професійно-педагогічної культури педагогів і комплексне методичне забезпечення навчально-виховного процесу.
 Науково-дослідницька підструктура стимулює процес створення і впровадження нових педагогічних ідей, технологій навчання і виховання, забезпечує експериментальну перевірку їх ефективності.
 Методична робота закладу включає найрізноманітніші форми навчання педагогів. Раціональне поєднання традиційних і інноваційних форм забезпечує активізацію діяльності педагогічного і дитячого колективів, демократизацію і гуманізацію навчально-виховного процесу. Різноманітні форми проведення методичної роботи, які запроваджуються з метою підвищення ефективності діяльності педагогічного колективу, є досить динамічними, перебувають у постійному розвитку. Вибір кожної з них залежить від педагогічної культури педагогів, морально-психологічного клімату в закладі, матеріально-технічних можливостей закладу, інноваційної відкритості та активності педагогів.
На сьогоднішній день зростає роль творчої особистості педагога і це відбувається шляхом індивідуальної науково-методичної роботи, у процесі якої педагог поглиблює свої знання з методики проведення гурткового заняття, вивчає нову літературу з педагогіки, психології, досвід кращих педагогів-позашкільників. Кожен педагог індивідуально підходить також до вивчення проблемного питання, яке є складовою загальної проблеми закладу.
Широко практикуємо таку гнучку форму роботи як методичні оперативні наради. Методичні оперативки не займають багато часу, проводяться до або після гурткових занять як з усіма педагогами закладу, так і з групами педагогів. З їх допомогою забезпечується трансформація в педагогічний колектив інформації про нову методичну літературу, методичні листи, нормативні документи, накази, інструкції, нові знахідки педагогів тощо.
Одним із пріоритетних напрямів методичної роботи закладу є робота з молодими педагогами. За кожним малодосвідченим керівником гуртка закріплюється педагог-наставник, надаються консультації з питань організації навчально-виховного процесу, проводяться тижні педагогів-початківців.
 Велика увага приділяється і такій формі методичної роботи як взаємовідвідування занять і масових заходів, що є школою обміну досвідом. Масовість, систематична допомога молодим та малодосвідченим педагогам, взаємодопомога й творчий підхід до роботи, підвищення педагогічної майстерності, кваліфікації педагогів — основні переваги цієї форми методичної роботи.


 У роботі з педагогічними працівниками поширено також творчі звіти досвідчених педагогів. Ці звіти супроводжуються демонстраціями досвіду.
 Відповідний методичний супровід здійснюється у період атестації. Педагогам надаються консультації, проводяться інструктивно-методичні наради, роз’яснювальні бесіди при виникненні нестандартних ситуацій.
 Творчі пошуки в удосконаленні вже відомих методів і засобів навчання та опанування новими, інноваційними методами поширюються на всю систему методичної роботи. Саме тому стало уже традиційним проведення в закладі інноваційних форм роботи:
  • тиждень нестандартних гурткових занять
  • виставка педагогічної творчості
  • калейдоскоп методичних розробок гурткових занять
  • методичний турнір
  • тренінги
  • методичний день
  • коло ідей
 Інноваційні форми методичної роботи сприяють залученню педагогів до пошукової діяльності, попередженню конфліктних ситуацій у педагогічному колективі, розвитку уміння спілкуватися з колегами, вихованцями, батьками. Успіх проведення інноваційних методичних заходів залежить в значній мірі від організації та «включення» педагогів в їх підготовку.
 Педагогічний колектив закладу постійно експериментує, вивчає й впроваджує досвід роботи кращих позашкільних навчальних закладів України, сприяє творчій активності молодого покоління, підтримує новаторські ініціативи творчих педагогів.
 Однією з форм методичної роботи щодо втілення у практику перспективного педагогічного досвіду є тиждень педагогічної майстерності. Проведення його заздалегідь планується. В програму тижня включаються:
  • творче обличчя педагога;
  • методичний діалог;
  • панорама методичних ідей і знахідок;
  • виставка творчих доробок педагогів
 Відомого, що педагог існує до тих пір, поки сам вчиться. Навчати сьогодні молоде покоління без постійного оновлення й збагачення своїх наукових знань, які дають можливість педагогу передбачити хід навчального процесу, які стають опорою для творчості, неможливо. Тому педагоги закладу охоче беруть участь у педагогічних читаннях В. Сухомлинського.
 Важливу роль в підвищенні загального, фахового і методичного рівня педагогів відіграє методичний кабінет, робота якого спрямована на систематичне оновлення змісту і методики навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, інформаційної культури та самоосвіти педагогічних працівників.
Основними завданнями методичного кабінету є:
  • надання практичної допомоги педагогам у формуванні їх педагогічної майстерності;
  • координація змісту, форм і методів самоосвіти та колективної роботи щодо підвищення кваліфікації педагогів з тим, щоб спрямувати їх на вирішення актуальних проблем навчання і виховання;
  • пропаганда і впровадження сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, перспективного педагогічного досвіду роботи педагогів і педагогічних колективів.
 В методичному кабінеті закладу зосереджено такі методичні матеріали: методична література, педагогічні журнали, зразки розробок кращих гурткових занять, творчі звіти, тексти доповідей тощо. На змінних стендах розміщені цікаві статі з педагогічних та фахових журналів, методичні рекомендації, новинки педагогічної науки.
На допомогу педагогам створено анотований каталог наявної літератури, посібників, організовуються педагогічні виставки з актуальних питань навчально-виховного процесу.
 Результативність методичної роботи очевидна. Вихованці закладу — активні учасники і переможці обласних і Всеукраїнських конкурсів, виставок дитячої творчості: «Новорічний подарунок», «Знай і люби свій край», «Наш пошук і творчість — тобі, Україно!», «Як окремо, мурашина, а разом – велика сила»

Результатом методичної роботи є також якісні зміни у формуванні погляду педагогів на своє місце та роль в освітньому процесі, новому ставленні до вихованця, до себе самого, у переході від авторитарного стилю спілкування з дітьми до особистісно зорієнтованого. Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню й розвитку життєвих компетенцій вихованців.


МЕТОДИЧНА  СЛУЖБА
 ПОЗАШКІЛЬНОГО  НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
        Безпосередній організатор фахового вдосконалення, підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів позашкільного навчального закладу - методична служба вцілому і особа методиста зокрема, яка є одним із безпосередніх організаторів навчально-виховного процесу та гарантом його якості й результативності.
      У позашкільному закладі  створена система методичної роботи, всі форми та методи якої мають на меті сприяти плеканню педагогічних кадрів з високим рівнем професіоналізму, інноваційним творчим стилем аналітичного мислення. Найважливішою формою методичної роботи є методичні об’єднання педагогічних працівників. Робота методичного об’єднання для керівників гуртків планується на рік.
       Навчальний процес у позашкільному закладі проходить за апробованими програмами. Під час розробки цих програм керівникам гуртків надається методична допомога, виходячи з того, що все, що відбувається на занятті гуртка будується за принципом: не діти для програми, а програма для дітей. Також методист забезпечує підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, розвиває творчий потенціал сучасного педагога-позашкільника, вдосконалює його методичну культуру.
ОСНОВНИМИ ПРИНЦИПАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ В
позашкільному навчальному закладі є:
1.      Відповідність системи методичної роботи позашкільного навчального закладу сучасному замовленню держави.
2.      Науковість, що вимагає знання сучасних теоретико-методологічних основ розвитку вітчизняної та зарубіжної педагогіки, психології, соціології та питань виховання творчої особистості.
3.      Системність, що сприяє відпрацюванню мети, завдань, змісту, форм, методів як цілісної системи позашкільної діяльності.
4.      Послівдовність, наступність, безперервність, масовість, що вимагає всебічного охоплення педагогами різних форм методичної роботи протягом року.
5.      Творчий характер, що обумовлює максимальну активізацію діяльності педагогів.
6.      Оперативність, гнучкість, мобільність у врахуванні сучасних вимог до розвитку позашкільної освіти.
7.      Колективний характер, що вимагає поєдання зусиль усіх структур педагогічного колективу.
ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СКЛАДАЮТЬ:
·         аналіз стану навчально-виховної роботи та рівня розвитку вихованів відповідно до завдань позашкільної освіти;
·         індивідуальне та групове консультування керівників гуртків з актуальних проблем сучасного позашкілля;
·         визначення рівня забезпечення потреб батьків, дітей, громадськості в додатковій освіті, прогнозування змін їхніх освітніх запитів;
·         рецензування, редагування методичних посібників, статей, розробка власних методичних рекомендацій, програм, посібників із проблем позашкільної освіти, пропозиції щодо підвищення ефективності навчально-виховної роботи закладу;
·         пошук, накопичення, систематизація інноваційних технологій у позашкільній освіті;
·         вивчення, узагальнення та поширення кращого педагогічного досвіду з проблем планування та організації роботи дитячих творчих об’єднань ПНЗ;
·         підтримка постійних зв’язків із методичними службами різних установ та педагогами-практиками інших типів навчальних закладів.


«Залучення вихованців позашкільних навчальних закладів до реалізації соціальних проектів»
Наталія Якимівна Ключта
смт Смоліне
Маловисківський район
(виступ на обласній конференції)     
В сучасному суспільстві дуже актуальна проблема успішної розробки, просування та реалізації соціальних проектів. На даному етапі ще не сформовані певні канони і правила щодо ефективності стратегії збільшення соціального ефекту при реалізації проектів. До того ж, фахівці соціальної сфери фактично не підготовлені до їх виконання.
Метою проектування є перетворення об'єктивної дійсності з тим, щоб створити (або передбачити створення) об'єкти, явища або ж процеси, які відповідали б бажаним вимогам.
За своєю сутністю проектування охоплює практично всі сфери діяльності людини і суспільства, тісно взаємодіючи, з одного боку, з прогнозуванням, з іншого – з плануванням та іншими соціологічними функціями.
Проект – це модель об'єкта, явища або процесу. Проект – унікальна сукупність взаємопов'язаних робіт, що володіють наступними рисами: обмеженість часу; чіткі цілі, які повинні бути досягнуті з одночасним виконанням ряду технічних, економічних та інших вимог; внутрішні та зовнішні взаємозв'язки операцій, задач і ресурсів; визначені терміни початку і кінця проекту; обмежені ресурси; певна ступінь унікальності цілей проекту та умов його здійснення; неминучість різних конфліктів.
Світ проектування дуже різноманітний. Однак, незважаючи на це, різноманітність, проектування об'єктів навіть різної природи можуть бути класифіковані за такими ознаками, як тип модельованого об'єкта, характер відображення об'єкта, спосіб представлення, тип інноваційного потенціалу, масштаб об'єкта і тип системи. Саме ці параметри є істотними у характеристиці проектного способу діяльності людей.
Соціальне проектування – це ланка соціально-управлінського циклу націлена  на діагностику актуальних і перспективних соціально значущих проблем.
Соціальний проект – це чітко спланована програма дій, спрямована на поліпшення соціального становища певної категорії людей, в якій учасники проекту бачать результати своєї праці і користь, яку вони несуть суспільству.
Цілі соціальних проектів: впроваджувати або закріплювати конкретні правила і норми,  легітимізувати вже існуючі або запропоновані моральні та поведінкові норми.
Текст проекту – це своєрідна карта, згідно з якою необхідно рухатися вперед; основний документ, який визначає майбутню діяльність учасників по втіленню ідеї. У процесі реалізації можливе корегування тих чи інших пунктів, формулювань, але в основних позиціях, таких як цілі і результати – краще принципових змін не виробляти, оскільки мета­  та результат є своєрідним кістяком проекту. Результатом проекту може стати і новий стан проблеми, і нова, наприклад, соціальна послуга або  певний продукт.
Структура соціального проекту містить декілька пунктів.
Назва проекту. Назва виконує безліч функцій – це  і залучення уваги, і надання ідеї деякої солідності, і спрощує комунікацію. Назва з одного боку має відображати основний зміст проекту, з іншого – виконувати своєрідну РR-функцію. У назві може бути закладена і певна «гра змістів», підтекст який змусить  замислитися. Пошук назви, процес непростий, що вимагає часом проведення не одного «мозкового штурму».
Історія проекту. Варто фіксувати всі етапи проекту. Хто, за яких обставин і з якого приводу сприяв народженню певної соціальної ідеї.
Автори проекту. Авторами проекту традиційно називають людей, що безпосередньо беруть участь у його створенні і написанні. Це може бути одна людина або декілька. Виділяючи авторів, зазвичай відзначають тих, хто вніс вагомий внесок у створення проекту.
Окремо вказують автора ідеї, якщо такий є.
Команда проекту. Команда керує реалізацією проекту. При цьому кожному учаснику команди доручається певна роль, завдання, функція.
Преамбула, анотація та пояснювальна записка проекту. Зміст проекту має відповідати реальним запитам часу, прагнути привнести щось нове в соціальну реальність. Преамбула – певний вступ, введення слухача в курс справи. Преамбула підкреслює ключові моменти, проблеми, з якими працюватиме проект, його унікальні переваги та особливості.
Аудиторія проекту. Цільовою аудиторією проекту буде вважатися та соціальна група, чиї проблеми, інтереси є об'єктом соціального проекту.
Соціальні проблеми, на які спрямований проект. У даному розділі необхідно максимально точно і сфокусовано визначити перелік соціальних проблем, на вирішення яких спрямований проект. При цьому можливе розділення проблем за пріоритетами, аудиторією та іншими критеріями.
Місія проекту. Місія ніколи не досяжна реалізацією конкретного проекту. Проект – це завжди крок на шляху до реалізації місії. До місії зазвичай входять цілі, ідеї, які є більш загальними, глобальними по відношенню до власне мети проекту.
Мета проекту. Мета – це власне сам кінцевий результат проекту.
Етапи та строки проекту. Поділ проекту на етапи дозволяє задати певний ритм реалізації проекту, визначити межі «змістових» періодів. Для невеликих проектів таких етапів може бути три. Наприклад: підготовчий, основний, аналітичний. Для більш складних – їх кількість обмежується тільки логічністю і зручністю використання.
Завдання та підзавдання проекту. Завдання – це кроки, які необхідно зробити для досягнення поставленої мети, підзавдання – кроки за рішенням завдання. При цьому реалізація кожного завдання дає деякий окремий результат, який використовується для вирішення подальших завдань.
Ресурси проекту. Які ресурси необхідні для реалізації проекту (матеріальні, технічні, кадрові, методичні, інтелектуальні, фінансові, адміністративні)? Які з них вже є? Які і яким чином передбачаються знайти (вказується шифр відповідного завдання)? Що стосується ресурсів, то при створенні проекту, група може розраховувати лише на ті ресурси, які має.
Проте, варто зазначити, що частіше відбувається інакше, і для реалізації наших ідей потрібно залучити додаткові ресурси: гроші, люди, технології. І тоді окремими завданнями проекту стають завдання пошуку коштів для реалізації проекту. Цей процес називається словом фандрейзінг. Сьогодні в практиці соціального проектування цій темі приділяється особливе значення. І вимагає часом спеціальних знань і умінь.
Фінансовий кошторис проекту. Фінансовий кошторис проекту визначає статті і обсяги витрат, а також, якщо це передбачає проект, прогнозовані обсяги прибутків.
Фінансовий кошторис передбачає обґрунтування – ця графа припускає наявність аргументів з визначенням зазначеної вартості витрат. Це може бути аналіз ринкових розцінок на конкретні товари або послуги, висновок експертизи, калькуляція.
Соціальні партнери проекту. При створенні проекту велике значення слід приділити запрошенню до реалізації проекту різних соціальних партнерів. Це може бути музей, державна адміністрація, рада ветеранів, загальноосвітній навчальний заклад, вищий навчальний заклад – будь-яка організація або приватна особа.
Алгоритм реалізації, сценарії проекту. Алгоритм проекту – це інструкція, що описує порядок дій виконавця проекту і враховує різні фактори, що впливають на дану послідовність. План проекту. План – це вибудуваний згідно певним принципом конкретизований список дій. Структурувати план можна: за завданнями, за напрямами діяльності, за процесами і т.д.
Управління проектом. У практиці соціального проектування існує безліч підходів до організації ефективних моделей управління. На чолі проекту може стояти як одна людина – керівник проекту, який має абсолютну відповідальність, так і проектна група, в якій рішення приймаються згідно з принципами більшості. Кожен з підходів має свої сильні і слабкі сторони.
Міри попередження ризиків проекту. Ризики – це ті прогнозовані обставини, які можуть перешкодити стовідсоткової реалізації планів. Якщо в разі критичних факторів успіху, мова йде про реалізацію або не реалізацію проекту, то ризики – поняття більш широке і передбачає також опис факторів, що впливають на ефективність проекту, на досягнення мети. Прогнозування ризиків необхідно для того, щоб виробити шляхи їх профілактики та мінімізації.
Очікувані результати проекту. Загальні результати – це перетворені в реальність ті зміни, які Вами задумані.
Другорядні результати – це ті соціально значущі результати, які є важливими для учасників проекту, але все ж вважаються другорядними. Їх поява не впливає на принципову оцінку проекту. Вони – це те, що виходить за рамки задуманого.
Побічні результати  –  це результати спірного соціального значення, поява яких прогнозована.
Показники результативності проекту є важливими і цінники. Їх необхідно проаналізувати, задля обміну досвідом, повного розуміння проекту. Проект вважається реалізованим якщо учасники проекту можуть стверджувати, що вони досягли поставленої мети. Проте, буває і так, що мета не повністю досягнута. Це може бути пов’язано з відсутністю матеріально-технічної бази, людських ресурсів або ж в недостатньо досконалому плануванні проекту.
Якщо ж мета не досягнута, не можна сказати, що проект повністю провалений. Проекти, в яких мету не досягнуто – це хороший трамплін для подальшої роботи. Завдяки повному аналізу такого проекту можна уникнути помилок в наступних створюваних і адаптованих соціальних проектах.
Для того, щоб визначити результати проекту, необхідно спиратися не лише на суб'єктивні відчуття, але і на якісні показники. Варто поставити такі питання: «що приніс проект», «що проект змінив» і т. д..
Варто зазначити, що результат проекту залежить напряму від типу соціального проекту. Існує безліч різних класифікацій соціальних проектів з різних підстав. З допомогою знання типології проектів на початковому етапі можна визначити не лише результат, а й коло завдань, вирішення яких необхідне для досягнення поставленої мети.  Крім того, використання класифікації дозволяє зрозуміти відмінність розроблюваного проекту від суміжних видів проектів та діяльності.
1.     «Нормальний» і «реальний» проект.
У найзагальнішому вигляді соціальні проекти діляться на «нормальні» і «реальні». «Нормальний» проект (ідеальний тип соціального проекту) –  проект, в якому основні ознаки (такі, як масштаб, розмір проекту, якість ресурсів забезпечення і т.д. ) врівноважують один одного рівноправно.
У «реальних проектах» домінує одна з ознак. Прикладні, інформаційні, рольові та ігрові, дослідницькі та пошукові.
       Прикладні – результат виконання такого проекту може бути безпосередньо використаний у практиці;
       Інформаційні – призначені для роботи з інформацією про який-небудь об'єкт, явище, подію; передбачає аналіз та узагальнення інформації та подання для широкої аудиторії;
       Рольові та  ігрові – учасники проекту беруть на себе певні соціальні ролі, зумовлені змістом проекту, визначають поведінку в ігровій ситуації;
       Дослідницькі – результат пов'язаний з рішенням творчої дослідницької завдання із заздалегідь невідомим рішенням, передбачає наявність основних етапів, характерних для наукового дослідження: гіпотеза, завдання та ін;
Пошукові проекти – це проекти, що включають сукупність пошукових, творчих за своєю суттю прийомів. Відповідно до типу діяльності проекти розподіляють так:
       освітні;
       науково-технічні;
       технологічні;
       космічні;
       економічні;
       будівельні;
       екологічні;
       культурні.
У відповідності зі стандартами Німецького інституту стандартизації (DIN) розрізняють три види проектів за поставленим цілям і способів їх здійснення.
       Проекти НДДКР (науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок) – цілі таких проектів часто не конкретні і повинні бути визначені тільки в процесі планування;
       Організаційні – проекти, спрямовані на планування, реалізацію та обслуговування організаційних процесів на підприємстві,
       Інвестиційні – мета таких проектів – вкладення коштів в об'єкти соціальної сфери з метою отримання доходу та підвищення якості життя людей за допомогою задоволення їхніх потреб.
У рамках соціального проектування мислимі наступні три типи синтезу-аналізу:
       «Кабінетний» –  на основі одних тільки знань - наукових та узагальнення досвіду проектування. Відповідний тип соціального проекту можна назвати «кабінетним».
       «Ігровий» – на основі знань і результатів ділових ігор. Відповідний тип соціального проекту можна назвати «ігровим».
       «Досвідчений» – на основі знань, результатів ділових ігор, а також аналізу реально здійснених експериментів. Відповідний тип соціального проекту можна назвати «досвідченим».
Сьогодні переважна більшість соціальних проектів є кабінетними, значно рідше зустрічаються соціальні проекти ігрового або досвідченого типу. Однак і соціальне проектування кабінетного типу багато дає, воно стимулює різноманітні дослідження та проектні розробки, дозволяє просунутися в розумінні проектованого об'єкта, поступово намацати способи його здійснення.
Намічений тут підхід дозволяє задати певну типологію видів соціального проектування.
На одному полюсі такої типології розташовуються «неповні», якщо так можна сказати, види соціального проектування: проектні соціальні утопії, «ідеальні» соціальні проекти, ескізні і концептуальні соціальні проекти і т.п. Для всіх них характерна лише установка на реалізацію соціальних проектів, але сама реалізація відсутня (або свідомо відсутня, або відсунута в майбутнє і адресована комусь іншому).
Потім йдуть соціальні проекти «кабінетного» типу. Їх особливість – розробка соціального проекту, включаючи і етапи реалізації проекту самим соціальним проектувальником. Хоча в такому проектуванні імітуються інтереси зацікавлених у проекті суб'єктів і потім враховується їх реальну думку (у формі або прямого узгодження, або ділової гри, чи проектного семінару, або наради), все ж провідною фігурою протягом всього процесу проектування залишається соціальний проектувальник.
Третій тип соціального проекту – «паритетний». Тут зацікавлені суб'єкти з самого початку включаються в процес соціального проектування, причому, так би мовити, на рівних правах. Тим не менш, у паритетному проектуванні соціальний проектувальник намагається контролювати (зберегти, видозмінюючи) вихідні соціальні вимоги і цінності, тобто прагне, щоб соціальний проект зберігав свої основні структурні характеристики.
Замикають типологію ініційовані соціальні проекти, які лише запускають певні соціальні (соціокультурні) процеси. Для ініціювання соціального проектування характерно перепроектування, створення серій проектів (вихідний, вторинний, третього рівня). По суті ініційоване соціальне проектування змикається з соціальним експериментуванням. Як бачимо, соціальний проект - це складний механізм, який несе в собі безліч соціокультурних нашарувань. Для того, щоб наочно відобразити суть та неординарність соціального проекту, розглянемо соціальний проект, який запланували та виконали вихованці гуртка «Медіа культура». Керівник гуртка – молодий спеціаліст Денисова Юлія Віталіївна. Проект має назву «Горизонти порозуміння»
Проект створювали учасники гуртка «Медіа культура» Даровик Ксенія, Приймак Олена, Лівіцька Марина, Якубова Ірина – 10-А клас та Балан Ярослава, Бурла Анна, Дринкіна Олена – 10-Б клас.
Географічна територія: смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області.
Проект створювався для широкого загалу.
Завдання проекту: пояснити важливість питання толерантності у сучасному суспільстві, акцентувати увагу на необхідності порозуміння.
Основні результати реалізації проекту:
– учні, які брали  участь у створенні проекту, дізналися більше один про одного, почали більше спілкуватися та проводити час разом навіть у позашкільний час;
– за час створення проекту їх творчі здібності та вміння розвивалися, діти змогли розкритися та навчитися новому одне від одного;
– учасники гуртка ознайомилися з тематичною літературою, це допомогло їм стати більш терпимими один до одного;
– діти поширювали отриману інформацію, обговорювали її зі своїми шкільними друзями;
– учні Смолінського НВО зацікавилися проектом завдяки яскравим фотографіям, які створили учасники проекту.
Перспективи розвитку проекту:
– надалі плануємо об’єднуватися та працювати над проектом, створювати нові плакати, залучивши інших школярів, зокрема молодшого шкільного віку;
– питання толерантності буде підніматися у статтях редакційної колегії шкільного журналу Смолінського НВО «Велика перерва».
Учасники проекту чудово розуміють, що кожна людина незалежно від віку і статі особлива, а  її внутрішній світ – це щось незвідане і ніжне,  таке, що треба поважати та оберігати.
Саме тому вони вирішили створити соціальний проект, який зміг би нагадати людям про те, що порозуміння -  важливий ключ, якій відкриває двері у незвідані світи доброти, миру та надії.
Учасниками гуртка «Медіа культура» Смолінського навчально-виховного об’єднання було проведено тематичну фотосесію, яка несе в собі ідею порозуміння та поваги. Цим ми хотіли показати, що незалежно від культурних та національних особливостей люди повинні бути дружелюбними та добрими.
В подальшому на основі отриманих фото було розроблено такі фото (див. «Додаткові матеріали»).
Усі фотографії та написи авторські. Фото – Ксенії Даровик, учениці 10-Б класу Смолінського навчально-виховного  об’єднання, учасниці гуртка «Медіа культура».
Учасниками фотосесії є члени гуртка.
Плакати розраховані на широку аудиторію користувачів і можуть бути розміщені на сітілайтах та білбордах як інструмент популяризації толерантності та порозуміння у суспільстві. 
Плакати можуть бути розміщені системно або ж одиночно і  використовуватися як допоміжний або основний засіб впливу. Завдяки теплим кольорам та змістовним написам зображення привертатимуть увагу. Отож можна зробити висновок, що в разі виходу плакатів у широкий світ вони будуть помічені і виконають своє основне завдання. Відеопрезентація проекту додається.
ВИСНОВОК
Отже, соціальне проектування як вид свідомої діяльності сприяє вирішенню тієї чи іншої соціальної проблеми або групи таких проблем. Проектні технології виконують так само найважливішу інноваційну функцію в соціальній галузі, підходячи до проблеми по-новому і нестандартно. Сутність проектного способу організації діяльності - це конструювання бажаних станів майбутнього деякого соціального об'єкта. Тобто соціальний проект виступає тут якимсь ідеальним типом.
У різних суспільних сферах, виходячи з різних концепцій і принципів проектування, існують різні підстави для класифікації соціальних проектів.
Але слід зазначити, що всі вони ідеалізовані і розділені умовно. Найчастіше, в «чистому» вигляді не існує жодного із зазначених проектів. На практиці  більшість проектів носить змішаний характер, в яких можуть поєднуватися десятки стандартних видів. Можливо, це обумовлено складністю об'єктів соціального проектування і неможливістю описати за допомогою однієї стандартної типології.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Виховуємо людину і громадянина : навч.-метод. посібник / упоряд.: С.Буров, О.Войтенко, І.Костюк. - К. : Відродження, 2009. - 127 с. : ілюстр.
2. Войтенко О. Я, ти, він, вона…: посібник для вчителів з антидискримінаційної освіти / О. Войтенко, Ю.Комаров, І.Костюк. - К. : Відродження, 2009. - 119 с. : ілюстр. 
3. Декларація принципів толерантності : проголошена та підписана 16.11.1995 р. державами-членами ООН  // Майбуття. - 2007. - № 23.
4. Джерела толерантності : каталог виставки. - вид. 2-ге. - К. : Дух і Літера, 2009. - 88 с.
5. Докукіна О. Я живу без конфліктів : сутність, структура та особливості розвитку толерантності особистості / О. Докукіна // Шкільний світ. - 2008. - № 10. - С. 5-7.
6. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Підручник  / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.
7. Зарівна О. Толерантність як елемент світогляду і культури  / О. Зарівна // Рідна школа. - 2008. - № 6. - С. 21-23.
8. Зубова С. Крок назустріч!  : до дня толерантності / С.Зубова, О.Мельниченко // Психолог. - 2008. - № 45. - С. 19-23.


9. Полікультуріка : як організувати виховання міжкультурної толерантності у школі та позашкільній діяльності : навч.-метод. посібник / авт-упоряд.: А.Ленчовська, К.Крейдерман, М.Грін-берг. - К. : Майстерня книги, 2010. - 344 с. : ілюстр.


Методичні рекомендації

   - 1 -
         У нашому суспільстві постійно відбуваються  зміни.  На сучасному ринку праці потрібні люди, що вміють творчо мислити, здатні приймати нестандартні рішення. Щоб підготувати таких фахівців, потрібно починати формування особистості дитини, яка стане конкурентноспроможною, спільними зусиллями закладів освіти, у тому числі, й позашкільних навчальних закладів.
        Оскільки заняття    основна форма навчання  в позашкільному навчальному закладі  та   через нього проходять усі діти,  треба, щоб  воно  було   сучасним,  методично грамотним, цікавим.  І саме  заняття в гуртку  –  та навчальна ситуація, той «сценічний» майданчик», де не тільки викладаються знання, а й розкриваються, формуються та реалізуються особистісні особливості вихованців.
         Завдання  керівників гуртків позашкільного навчального закладу полягає в закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці; розширенні загальноосвітнього кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формуванні інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявленні і розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організації дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширенні виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання: розумовому, моральному, трудовому, естетичному і фізичному.
         Навчально-виховний процес у позашкільних закладах відрізняється від шкільного: метою, змістом, формами, використанням нестандартних методів і прийомів роботи, атмосферою доброзичливості і можливістю самостійного
вибору  дитиною напрямів діяльності. Враховуючи специфіку роботи в гуртках, кожен керівник вишукує, випробує власні знахідки, що відповідають його
напряму роботи, його вихованцям.Однак, є загальні вимоги до організації і проведення занять, яких потрібно дотримуватися.

          Аналізуючи загальний стан проведення педагогами занять у гуртках, звертаємо увагу на  найбільш характерні їх недоліки.
                             Найбільш характерні недоліки занять:
•  невміння якісно побудувати заняття;
•  нехтування   підготовкою плану  -  конспекту проведення заняття;
•  не приділяється належна увага мотивації   вихованців до заняття та актуалізації їх знань;
•  тема, мета заняття не оголошується   зовсім чи оголошення не адаптоване до сприйняття дітей;
•  не завжди проводиться оперативна перевірка якості виконання  вихованцями завдань;
•  відсутня диференціація навчання;
•  вихованці на занятті пасивні;
•  робота ведеться з обмеженим колом дітей;
•  характер навчальних завдань частіше репродуктивний за алгоритмом;
•  нераціонально використовується час заняття;
•  заняття починається та завершується невчасно;
•  не належна увага до відповідей дітей;
•  невиразність мови, монотонність голосу педагога, нерухомість його фігури;
•  невміння поставити акцент на найголовніше;
•  недостатнє врахування інтересів, захоплень вихованців;
•  механічне запозичення передового педагогічного досвіду тощо.

           Після відвідування відкритих занять і усунення недоліків визріла необхідність підготувати більш детальні рекомендації до підготовки та проведення занять в гуртках, які   є найбільш важливими.

     Методичні рекомендації  щодо удосконалення якості проведення
                                                 занять у гуртках
Для  покращення якості проведення занять   в гуртках необхідно дотримуватись  основних вимог до якісного сучасного заняття:
    науковість  -  використання новітніх досягнень науки, передової педагогічної практики ;
    системність  -  побудова заняття  на основі закономірностей навчально-виховного процесу;
    зв'язок з раніше отриманими знаннями та вміннями, опора на вже досягнутий рівень розвитку вихованців;
    оптимальність  -  реалізація на занятті в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів та правил;
    забезпечення належних умов для продуктивної пізнавальної діяльності вихованців з урахуванням їх інтересів, нахилів, потреб;
    ефективність  -  ефективне використання педагогічних засобів; зв’язок з життям, особистим досвідом дітей; формування практично-необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності;
   формування уміння вчитися;
   можливість відтворення.
                У журналі «Позашкілля» надруковано   схему-конспект
гурткового заняття, за якою   педагогу-позашкільнику доцільно планувати навчальну діяльність.  Звернемо увагу на обов’язкові та бажані пункти, які повинні бути відображені при плануванні та проведенні заняття.
Схема-конспект гурткового заняття
1.   Тема заняття
2.   Мета заняття (навчальна, розвивальна, виховна)
3.   Завдання заняття (бажано)
4.   Методи (бажано)
5.   Тип заняття (засвоєння нових знань, умінь та навичок; формування практичних умінь та навичок; застосування вмінь та  навичок; узагальнення; комбінований) Вид заняття.
6.   Форма заняття
7.   Міжпредметні зв’язки (бажано)
8.    Обладнання: таблиці, плакати, посібники, схеми, моделі, роздатковий матеріал, демонстраційний матеріал, діаграми,  література тощо.
9.   Очікуваний результат (бажано)
                                             Хід заняття
                   (його структура залежить від типу заняття)
І. Вступна частина—  повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів;
- актуалізація опорних знань;
- мотивація навчальної діяльності гуртківців. 
II. Основна частина
- висвітлення керівником матеріалу нової теми;
-оволодіння новими теоретичними та практичними
знаннями;
-  залучення учнів до самостійного осмислення нового
матеріалу, самостійна робота;
- підведення гуртківців  до узагальнень, висновків.
III. Заключна частина
-  обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок;
-  загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних моментів;
- повідомлення завдань на наступне заняття (якщо є);
- рекомендована література (якщо є).
Коментарі до кожного пункту схеми, які повинні бути відображені при плануванні, оформлені конспекту та проведенні заняття.
1. Тема заняття.
Формулювання теми має стосуватися фактичного матеріалу заняття, викликати інтерес до почутого. Тема, яка пропонується вихованцям може відрізнятися від теми, записаної в плані за стилем (художній  –  діловий). Тема повинна чітко, лаконічно, емоційно виражати стислий зміст заняття.
2. Мета заняття --  основа ефективної діяльності педагога та учнів, що визначає характер їх взаємодії. Вона реалізується в спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. В меті заняття формулюється   результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і, якщо вона визначена нечітко, чи педагог погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення,
ефективності заняття важко досягти.
Перш ніж сформулювати триєдину мету заняття,  педагог повинен знайти відповіді на питання:
-  чого має навчити це заняття?
-  як допоможе навчальний матеріал в розвитку вмінь та навичок вихованців?
-  як вплине на погляди, переконання, почуття, над чим примусить замислитися?
-  яке значення цього заняття в загальному процесі освіти і виховання?
Мета заняття: навчальна, розвиваюча, виховна.
Навчальна мета (навчити, познайомити)  -  передбачає
формування практичної діяльності, уміння аналізувати,
спостерігати. Спрямована на активізацію уяви та фантазії.
Типові формулювання:
-  навчити, дати уявлення, пояснити, учити, розповісти, розкрити …
- познайомити з інформацією, умовами тощо…
-  проконтролювати засвоєння певних (таких) вмінь та
навичок, вивчених на попередніх заняттях…
-  сформувати (закріпити) певні (такі) навички та вміння… по даному матеріалу (на матеріалі цього заняття)…
- розширити або/і поглибити (збагатити) знання (конкретно названі)…
-  узагальнити знання, одержувані з різних джерел (в тому числі самостійно)…
Розвиваюча мета (розвинути)  –  спрямована на розвиток творчого потенціалу. 
Типові формулювання:
- розвинути (розкрити) здібності, уяву, пам’ять, увагу…
- розвивати почуття (кольору, світу…)
- формувати практичні навички та вміння…
- удосконалювати вміння та навички…
-  забезпечити в ході заняття (розвиток мови учнів, поповнення словникового запасу, оволодіння…)
Виховна мета (виховати)  –  спрямована на виховання загальнолюдських цінностей, нових ідей та образів.
Типові формулювання: 
- виховувати почуття…
-  прищеплювати…
-  сприяти в ході заняття вихованню певних (таких) якостей (понять)…
- для рішення завдань (естетичного, морального, духовного …) виховання …
-  з метою рішення завдань (громадянського …) виховання …
-  викликати інтерес до інформації, людей, умов взаємодії…
-  залучити, заохотити, зміцнити інтерес…-  викликати неприйняття…
3. Завдання (бажано)
Типові формулювання загального характеру: 
- відпрацювати навички…
-  виконати операції мислення: пізнання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу, оцінки.
Навчальні завдання:
•  проконтролювати ступінь засвоєння основних умінь і навичок,  а також вивчених і сформованих на попередніх заняттях;
• забезпечити засвоєння наступних  завдань…
• сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спеціальні вміння й навички, як…;
• сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спільні навчальні вміння   й   навички, як… на матеріалі даного заняття.
Розвивальні завдання:
• для вирішення завдання розвитку у вихованців… в ході заняття забезпечити виконання таких завдань…
Виховні завдання:
• сприяти в ході заняття  формуванню світогляду ;
• формування екологічного (естетичного…) виховання;
•  формувати в дітей загальнолюдський світогляд.
4. Методи
Метод  –  це «шлях до досягнення мети», спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-чого. 
Основні методи:
За джерелом передачі та  сприйняття навчальної інформації:
-  словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо);
- наочні (демонстрація предметів, явищ, посібників тощо);
- практичні (практична робота,   навчальні вправи, ігрові вправи,  екскурсія, похід тощо)
Методи  стимулювання інтересу до навчання: пізнавальні ігри, створення цікавої ситуації, створення ситуації успіху, реалізація виховного потенціалу, ситуації неуспіху, емоційних переживань. 
Методи стимулювання обов’язку відповідальності:
1. Формування переконань у соціальній та особистісній важливості.
2. Висування вимог.
3. Вправи для виконання вимог.
4. Змагальність, заохочення, покарання.
Прийом  –  частина методу, засіб педагогічних дій у певних умовах. Прийоми не мають самостійної педагогічної задачі. 
5.Типи занять
У центрі уваги позашкільної освіти стоїть особистість дитини з її потребами і інтересами. Тому, краще за все вирішує проблему проведення заняття особистісно орієнтований підхід.    
Заняття в гуртку є особистісно орієнтованими, спрямовані на  покращення якості дитячого життя на основі творчості вихованців і педагогів, принципів самореалізації, максимального збільшення соціального досвіду дитини;
духовної єдності особистості   і колективу у спільній цікавій діяльності і відпочинку.   
В позашкільній педагогіці використовуються як шкільні типи занять та їх форми так і нетрадиційні.
Кожне заняття має свою структуру.
Тип заняття визначається наявністю та послідовністю структурних частин.
Тип  –  це орієнтир, спрямованість, характеристика, обличчя.
Класифікація типів занять:
-  заняття засвоєння нового матеріалу (нових знань, умінь, навичок);
- формування практичних умінь та навичок;
-  застосування вмінь та навичок;   
-  узагальнення;  
-  контрольне (підсумкове);  
-  комбіноване.
6. Форми організації занять  
Форми організації навчання  –  зовнішнє вираження узгодженої діяльності педагога та вихованців, яка здійснюється в певному режимі та по порядку. 
Форми організації занять в позашкільній роботі:
-  групові:  ведеться робота з усією групою, викладається загальний матеріал. В межах групи можливо виділяти підгрупи.
-   індивідуальні:  передбачено роботу з дітьми, які виявили особливі здібності, які претендують на роль солістів, виконавців головних ролей.    
У гуртках, де передбачена сумісна робота різновікового складу груп одного напряму (вокальний,   хореографічний), передбачені обов’язкові зведені репетиції, ансамблева робота. 
Види занять:  ділова гра, змагання, театралізоване заняття, взаємонавчання вихованців, залік, творчий звіт, конкурс, рольова гра, концерт, конференція, семінар, екскурсія, салон, мандрівка, імпровізація тощо.
7. Міжпредметні зв’язки --  зв'язок з якими видами мистецтва можна простежити в ході даного заняття (світова, українська художні культури,
музика, образотворче мистецтво, література…)
8. Обладнання:
-  посібники, газети, журнали, документи тощо;
-   дидактичний матеріал, наочний матеріал (схеми, моделі,
плакати тощо);
-  відеофільми, комп’ютерні диски, аудіо матеріали.
Обладнання повинне відповідати вимогам часу.
9.  Очікуваний результат -- які завдання мають бути вирішені, чого повинні навчитися вихованці.    
Хід заняття  (структура заняття)
Структура  –  поєднання, взаємозв'язок елементів і частин заняття.     
Структура залежить від типу заняття.
В структурі заняття можна виділяти дві частини:
- постійну (загальну);
- змінювану.
І. Вступна частина.
•   Організаційний момент
-  перевірте готовність дітей до уроку,   підтримуйте порядок і дисципліну протягом усього заняття.
•    Повідомлення теми та мети заняття,  очікуваних результатів.
Тема, мета заняття повинні  оголошуватися обов’язково, назва теми, мета, завдання мають бути адаптованим до сприйняття дітей. Поясніть важливість теми. Зробіть мету заняття метою вихованців.   Формуйте мету, орієнтуючись на потреби та інтереси вихованців.   Формулюйте конкретні навчальні завдання, якими повинні оволодіти учні. Нагадуйте тему, мету і завдання протягом заняття. Концентруйтесь на знаннях і уміннях, що відповідають інтересам і потребам вихованців.
•   Актуалізація опорних знань.
Визначте поняття, які треба активізувати у свідомості дітей, щоб підготувати до сприйняття нового матеріалу.
•   Мотивація навчальної діяльності гуртківців. 
При побудові заняття необхідно враховувати три види мотивації:
Соціальну  -  підняти авторитет дитини серед товаришів,похвалити за старанність у роботі тощо.
Прагматичну  -  посилити увагу до дисципліни, інформації, яка буде потрібна при вступі до ВНЗ, при придбанні спеціальності тощо.  
Змістовну  -  застосування знань у нестандартних ситуаціях, пізнавальні спори, введення учнів у проблемні ситуації.
II. Основна частина
-   перевірка в дітей знань та вмінь, які вони вже мають для підготовки до вивчення нової теми;
-   висвітлення керівником матеріалу нової теми (ознайомлення з новими знаннями та вміннями, показ зразка формування);
-  оволодіння вихованцями новими теоретичними та практичними знаннями (вправи на освоєння нових знань, умінь, навичок за зразком);
-    залучення вихованців до самостійного осмислення нового матеріалу, самостійна робота (перенос засвоєних знань, умінь, навичок у подібну ситуацію, завдання творчого характеру);
- підведення гуртківців  до узагальнень, висновків.
                     Засвоєння нових навчальних компетентностей:
• нові поняття, терміни, способи їх засвоєння;
• визначення пізнавальних навчальних задач заняття (про що діти повинні дізнатись і що засвоїти);
• самостійна робота та її зміст;
• проблемні та інформаційні питання;
• варіанти вирішення проблеми;
• варіанти закріплення вивченого матеріалу.
                          Формування навчальних способів діяльності:
• конкретні вміння й навички для відпрацювання;
• види самостійних робіт і вправ;
• способи «зворотного» зв'язку з вихованцями.
III. Заключна частина (підведення підсумків заняття)  -обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок;
-   загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних моментів;
-   повідомлення завдань на наступне заняття (якщо є);  - рекомендована література (якщо є) .
Рекомендації:
Яким повинно бути заняття, щоб вихованці сказали: «Я біжу на заняття гуртка!» Безумовно  -  цікавим, таким, що пробуджує розум та уяву, розширює світогляд. Тому доречно використовувати в роботі інтерактивні методи навчання, ігрову діяльність, адже вони мають багато переваг:
• у роботі задіяні всі діти;
• вихованці вчаться працювати у групах (командах);
• формується доброзичливе ставлення до опонента;
• кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;
• створюється «ситуація успіху»; за короткий час опановується більше матеріалу;
 • формуються навички толерантного спілкування; уміння аргументувати свою точку зору, знаходити рішення проблеми.
1.    Допомагайте вихованцям ставити перед собою реалістичні завдання.  Заохочуйте дітей, що ставлять перед собою досяжні завдання, щоб ускладнювати їх згодом. альтернативу. Якнайчастіше ставте вихованців у
ситуацію вибору.
2. Допомагайте вихованцям бути відповідальними за успіхи та прорахунки.
-  Після виконання завдань попросіть їх розповісти, що було
особливо важко,  як вони з цим справилися.
- Обговорюйте причини не тільки успіхів, але і невдач.
3. Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного вихованця.
-  Вибирайте такі завдання, при виконанні яких вихованці частіше домагаються успіхів, ніж невдач.  Якщо у вихованців виникають проблеми, розподіліть матеріал на дрібні частини.
4. Робіть аудиторію та заняття більш привабливими та цікавими.
5. Пов'язуйте інформацію з життєвим досвідом вихованців.  Намагайтеся оцінювати подачу будь-якого навчального матеріалу з позиції дитини, тоді народжуються заняття, на яких дітям працювати легко, бо всі структурні компоненти підпорядковуються віковим особливостям: фізична спроможність, емоційне сприйняття навколишнього світу, мовленнєвий розвиток, прагнення отримувати нові знання. Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити та приймати нестандартні рішення, висувати оригінальні ідеї. Тому пропонуйте вихованцям різноманітні завдання, що стимулюють розвиток їх творчих здібностей. Дітям подобаються такі види діяльності, які дають   матеріал для роздумів фантазування,
можливість проявляти ініціативу й самостійність, спілкуватися, спільно приймати рішення, робити вибір і відповідати за нього.
Сучасне заняття в позашкільному навчальному закладі повинне бути здоров’язберігаючим, тобто мають бути створені належні умови для його проведення.
Ці умови полягають у :
-   використанні    елементарної діагностики втомлюваності вихованців на занятті; 
- зменшенні втоми в дітей;
-  створенні необхідного психологічного клімату; 
-  здійсненні індивідуального та диференційованого підходу в процесі навчання; 
-  дотриманні санітарно-гігієнічних умов реалізації навчально-виховного процесу.
Використання елементарної діагностики втомлюваності вихованців на занятті  -  це порівняльний аналіз виразу облич дітей, використання методу кольорової
діагностики, оцінка часу виконання вихованцями певного виду завдань тощо.  
Зменшення втоми дітей  –  використання дидактичних ігор, інтерактивної діяльності (робота в групах, парах, трійках); включення в заняття динамічних пауз, фізкультхвилинок; використання творчих завдань; введення мистецького
матеріалу, застосування якого   благотворно впливає на емоційну сферу; емоційна подача навчального матеріалу; використання наочності, гумору тощо.  
Створення психологічного клімату  –  доброзичливе відношення до вихованців; включення в навчальний процес життєвого досвіду дітей; створення «ситуації успіху» тощо.
Важливим фактором успішного навчання є емоційний стан дитини. Треба знати  те, чим живе дитяча душа. Плануйте різноманітні види роботи на занятті.
Допомагайте дитині розкритись.
Наприклад, педагог будь-якого гуртка може запропонувати вихованцям намалювати щастя й горе, важку працю й веселе свято, любов і розлуку, а потім мотивувати свої бачення цих понять,  поділитися   враженнями та мріями.
Малюнки й пояснення їхніх авторів розповідають багато.
Педагогу треба проаналізувати ці роботи, зробити висновки, аби дитині було комфортніше в сім'ї , на заняттях в гуртку, допомогти позбутись комплексів, підтримати політ фантазії. Здійснення індивідуального та диференційованого підходу в процесі навчання  –  це використання відповідних педагогічних
технологій, форм, методів; обов’язковість диференційованих завдань тощо.
Дотримання санітарно-гігієнічних умов реалізації навчально-виховного процесу  -  це виконання норм освітлення, вологості, температури повітря; організація динамічних, ігрових, танцювальних перерв тощо. Поради педагогам.
Приходячи на заняття педагог повинен забувати свої негаразди та труднощі. Якщо цього не робити, то діти перестають реагувати на «холодного   викладача». Вони звикають до того, що там, де педагог завжди напружений, у поганому настрої не буде нічого цікавого або несподіваного. Діти чекають на
неймовірні враження та позитивні емоції, які надасть їм педагог,   чекають на зустріч з успішною, впевненою в собі особистістю.  Весь час знаходитися в стані емоційного підйому дуже складно, але професійна людина повинна вміти
розподіляти свої емоції.  
Визначте для себе формулу успіху: «Учитись легко, коли вчитись цікаво».
В основу   роботи доцільно   покласти такі ідеї:
1) Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим, захоплюючим відрізком життя, сповненим яскравих образів.
2) «Учень  –  це не посудина, яку треба заповнити, учень  – факел, який треба запалити» (стародавня мудрість).
3) Заняття повинні бути насичені практичною діяльністю та наочністю Усвідомте!
Сприяють успіху заняття:
• добре знання  педагогом матеріалу;
• продуманий план заняття;
• почуття «фізичної» розкутості, свободи;
• правильний вибір методів та прийомів навчання;їх різноманітність;   цікавість викладу;
• емоційне ставлення педагога до матеріалу, що викладається; багатство інтонацій, виразна міміка, образна жестикуляція;
• виражена зацікавленість педагога в успіхах своїх вихованців.
Ускладнюють проведення заняття:
• невпевненість педагога у своїх знаннях і «вчительських силах»;
• байдуже ставлення до всього, що відбувається на занятті;
• нестабільна композиція уроку;
• одноманітність методів навчання;
• монотонність і сухість при викладі матеріалу; скутість рухів;
• відхід від теми уроку, захоплення сторонніми, не пов'язаними з темою й завданнями уроку питаннями.
Короткий підсумок: На сучасному  занятті повинні бути активними і педагог, і вихованці. Мету заняття мають усвідомити педагог і діти, вони важливі для кожного. На сучасному занятті педагог не просто передає вихованцям готові
знання, а організує діяльність для самостійного опанування ними змісту та формування навичок використання знань на практиці. Педагог навчає дітей учитися, спілкуватися з іншими людьми, готує до життя, тобто створює умови для творчої самореалізації особистості. На сучасному занятті переважають новітні освітні технології та інтерактивні форми навчання. Педагог, що проводить сучасне заняття, порівнює кожну дитину не з іншими, а тільки з самим   вихованцем, заохочуючи кожен крок на шляху до вдосконалення
особистості. На сучасному занятті формується толерантність до чужої думки, до іншої точки зору. Сучасний педагог переконаний сам і прагне переконати  вихованців, що не існує такої проблеми, яку дозволено розв’язати за рахунок інших людей. Бо особистість людини, життя людини  –  найцінніший скарб для всього людства.
Заповіді педагога:
    Якщо ти не вмієш тремтливо та зворушливо любити і поважати своїх
близьких, то тобі перш ніж іти працювати у позашкільний заклад, необхідно
освоїти цю важливу духовну умову та якість, без яких педагога не існує. 
     На великому аркуші паперу випиши всі свої професійні та людські недоліки. Посиль роботу над собою і з накопиченням досвіду, мудрості, знань, емоційних почуттів обережно приступай до їх викреслення.
  Якщо ти не вмієш утримувати дисципліну в групі, то про інші твої таланти вихованці не узнають.
    Без педагогічних вимог  -  успіхів у вихованні та навчанні не досягнути, без
авторитету не працюють педагогічні вимоги, авторитет неможливий без любові
до свого предмету, дітей, світу; любов неможлива без розумної вимогливості,
вимогливість лежить в основі педагогічних вимог – коло замкнулося!
    Якщо ти мало думаєш, смієшся, відчуваєш, допомагаєш, граєш, твориш  –   як же  ти зможеш навчити всьому цьому інших?
    Педагог  -  професія цілодобова і якщо не навчишся відволікатися,
захоплюватися, мати інші творчі інтереси, то що ж в нас буде цікаво дітям?

1 комментарий: